ТВОРЧА РОБОТА

ПОМІРКУЄМО РАЗОМ: ЧУДЕС У ПЕДАГОГІЦІ НЕ БУВАЄ

Людині дається тільки одне життя, і тому воно має бути довгим, цікавим, щасливим і плідним. Чи кожному під силу розумно й уміло впоратися з високими життєвими вимогами?

Ми все більш усвідомлюємо, що саме творчість є найважливішою складовою особистого щастя і професійного успіху.

Математика в школі повинна забезпечити місце й свідоме оволодіння учнями системою точних знань і вмінь, необхідних у повсякденному житті і трудовій діяльності, достатніх для вивчення дисциплін і продовження освіти. Розвиток логічного мислення учнів під час навчання математики сприяє засвоєнню предметів і гуманітарного циклу. Практичні вміння і навички математичного характеру необхідні для трудової діяльності й професійної підготовки школярів. Вимагаючи від учнів розумових і вольових зусиль, концентрації уваги, активності розвиненого уявлення, заняття математикою розвивають такі риси характеру особистості, як наполегливість, цілеспрямованість, творчу активність, працелюбність, дисципліну, критичність мислення, вміння аргументовано відстоювати свої думки й переконання. Навчання математики значно поширює світогляд учнів, знайомить їх з узагальненням, синтезом, аналізом, класифікацією, систематизацією, абстрагуванням, аналогією. Учні набувають навичок мовленнєвої діяльності: планування роботи, пошук раціональних шляхів її виконання, критична оцінка результатів, вчаться викладати свої думки чітко, аргументовано, лаконічно; вчаться творчості. Отже, засобами математики в учнів формуються життєво важливі компетенції.

Зміцненню інтелекту учня та його росту більше, ніж що інше, сприяє творчий, дослідницький характер математичних завдань.

Ранньому вікові властива активна творча пізнавальна діяльність. Вона у цей час переважає над інстинктом самозбереження. Що ж відбувається з маленькою людиною, коли вона вступає в існуючі освітні інститути? Минає рік, два і... інтересу до навчання нема, очі вже “не горять”, рука вже не тягнеться вгору...

Розвиток розумових здібностей дітей, їх творчої компетентності повинен починатися ще з перших днів перебування дитини в школі. Велика роль у цьому належить початковій школі. Це дуже важке питання, бо сучасні діти, які йдуть до школи, вже добре обізнані з комп’ютерами. А тому виховувати, розвивати інтерес до математики важко, але дуже важливо. У початковій школі не повинно бути принципу “Дивись, запам’ятай”, бо він не підготує учня до подальшого навчання у старшій школі, де на кожному кроці треба мислити і ще раз мислити.

Математика є провідною майже для всіх наук, а тому до її викладання виникли дійсно високі вимоги. Як і раніше, для розвитку математичних наук потрібні здібні учні.

Виявити обдарованих учнів, рівень їх творчої компетентності – це одне з першочергових завдань учителя. Недбале ставлення до цього питання вчителя в школі призводить до того, що ми губимо здібних дітей, недостатньо працюємо над розвитком їх творчої компетентності. Ця втрата буває інколи з таких конкретних причин: по-перше, вчитель не звертає уваги на тих учнів, які добре встигають з математики; по друге, вчитель не працює у співдружності з батьками дитини, які б підтримали помічені вчителем здібності учня, допомогли б педагогу, а також і своїй дитині, повірити в них. Ось так найбільш здібні учні стають від природи відмінниками, а не тими учнями, які, маючи обдарованість від природи, стали б справді талановитими і досягли б вершини успіху.

Математика значною мірою сприяє вихованню в учнів творчого наукового мислення. Що може змусити молодшого школяра замислитися, почати міркувати над тим чи іншим математичним завданням, питанням, задачею? В жодному разі, не примушення. Тому що, що не дитина, то цілий світ, – у кожного свої радощі й своє горе. Але десь у найпотаємнішому куточку – своя струна, вона звучить по-своєму. Як же зробити так, щоб ця струна озвалася? Як знайти позивні звуки дитячого серця? Довгі пошуки істини приводять на стежину творчості. Ще Арiстотель сказав, що мислення починається з подиву. Тому, продумуючи майбутній урок, найперше запитую себе, чим сьогодні здивую дітей, чим розворушу сплячу думку? Перед учнями постають найрізноманітніші зв’язки та відношення, суть яких не зрозуміла, але її хочеться збагнути. Щоб так сталося, необхідно щоб діти відчули себе не спостерігачами, а учасниками цієї дійсності. Тоді вони відкривають для себе безліч таємниць.

Праця вчителя – постійний творчий пошук. Адже кожен iз нас постійно шукає відповіді на питання: “Як навчити математики всіх учнів незалежно вiд їхніх уподобань?”, “Як підтримувати інтерес до математики, пізнавальну активність, творчість учнів?”, “Як зробити свої уроки цікавими?” У результаті цього пошуку виникають нові форми уроків, що отримали назву нетрадиційних. Найчастіше такими уроками називаються ті, де порушується традиційна структура проведення та форма проведення уроку (це уроки – подорожі, казки, ігри, вікторини тощо). Такі уроки є ефективним засобом активізації навчальної діяльності школярів, позитивно впливають на якість знань, умінь і навичок, стимулюють творчу активність учнів, розвиток розумової діяльності, сприяють виникненню внутрішньої мотивації до навчання та підвищенню уваги до змісту матеріалу, що вивчається. В учнів виховується почуття відповідальності за успіхи команди та свої особисті, вдосконалюються навички співпраці, вміння спілкуватися, приймати продумані рішення, бути демократичними. Учні із задоволенням виконують несподівані завдання. Вони мають більше свободи, ніж на звичайному уроці. Однак, незважаючи на всю важливість і значущість нестандартних уроків, слід пам’ятати, що це не є самоціллю.

Розвиток людської цивілізації засвідчив і неодноразово підтвердив, що для того, щоб людина залишила після себе помітний відбиток, лише пізнавальних здібностей недостатньо, вони мають бути доповнені творчими здібностями. Саме тому передові країни, знехтувавши спекуляціями з приводу того, що всі діти наділені задатками творити, на практиці підпорядковують навчально-виховний процес – високій меті – розвитку творчих здібностей особистості. А вчитель, розвиваючи творчі задатки дитини, створює умови для отримання дійсної свободи (а це дуже важливо для демократичного суспільства), бо лише в щасливі хвилини творчості людина почуває себе вільною.

Та найголовніше, мабуть, - те, що без творчих людей неможливий прогрес суспільства. Недарма сьогодні так багато говориться про виховання національної еліти. Тому, в першу чергу, потрібно дбати про розвиток творчих здібностей обдарованих дітей.

Золотим дощем відшуміла осінь, білою ковдрою вкриває все зима, в зеленому вбранні прийде весна, а там, дивись, уже й літо на порозі...

Відлітає влітку журавлиний ключ випускників і, в кожен пам’ятний вечір урочистого випуску ти ніби піднімаєшся ще на одну сходинку, на новий щабель у своєму житті.

Щаблі життя! У вчителів вони вимірюються отими ключами: одні прилітають дзвінкоголосою малечею у вересні, другі, вже дорослі, назавжди відлітають із рідного гнізда.

Хороший учитель завжди загадка. Праця хорошого вчителя – не просто робота, а органічне поєднання розуму й серця, стан  його душі, особистий стиль.

Робота вчителя – творча діяльність, зорієнтована на створення ситуації успіху для кожного учня в процесі його навчання. Людину окрилюють і невелички власні здобутки – для кожного учня вони різні, але завжди здатні зміцнити його віру в успіх.

Чудес у педагогіці не буває. Є велика, складна, часом безмежно складна робота. Добре, коли педагог перебуває в постійному пошуку, знаходить такі шляхи і методи навчання, щоб на кожному уроці дивувати учнів, уміє складати з ними щирі, доброзичливі і водночас вимогливі стосунки, ставить на контроль кожну помилку, на кожне “чому?” вчасно дає відповідь. Ось тоді й буде результат.